Одним із перших рішень Європейського Союзу у відповідь на повномасштабну агресію РФ проти України стала заборона на території ЄС трансляції російських пропагандистських медіа «Sputnik» і «RT/Russia Today» («RT English», «RT UK», «RT Germany», «RT France» і «RT Spanish»). У тодішній заяві верховний представник ЄС з міжнародних питань Жозеп Боррель вказав, що систематичне маніпулювання інформацією та дезінформація з боку Кремля «використовується як оперативний інструмент у наступі на Україну», а також становить «суттєву й пряму загрозу для європейського громадського порядку і безпеки».
Межа між свободою слова та закликами до геноциду
Темою однієї з панельних дискусій на цьогорічному Львівському BookForum стала пропаганда і тонка межа між свободою слова й геноцидною риторикою, що спонукала російських військовослужбовців вдаватися до масових убивств українців у Бучі, Ірпені, Ізюмі – усюди по Україні, де тільки ступав їхній чобіт.
Дискусію модерував британський журналіст і письменник Пітер Померанцев. Він пригадав, як у 2014-му році у Вашингтоні мав справи з журналістами-розслідувачами:
«Вони ходили до різних високих установ і там казали: «Вводьте санкції проти тих, хто плюється пропагандою. Запроваджуйте проти Пригожина» (російський бізнесмен Євген Пригожин є власником приватної військової компанії "ПВК Вагнера", засновником Агентства інтернет-досліджень – армії інформаційних ботів. – Авт.). А службовці їм відповідали: «Не чіпайте свободу слова».
Годинна дискусія лідерів думок у сфері права, журналістики, протидії дезінформації так і не змогла дати однозначної відповіді на заявлену тему. Але спікерам відгукнулася теза, озвучена радницею Центру стратегічних комунікацій та інформбезпеки Любою Цибульською: Якщо не покараємо тих, хто своїми словами уможливив воєнні злочини в Україні, то ми в небезпеці. У величезній небезпеці демократії по всьому світу.
Спікери також погодились з її твердженням, що в Російській Федерації дегуманізація українців мала системний характер упродовж років; після Революції Гідності, з анексією Криму та тимчасовою окупацією окремих районів Донецької та Луганської областей вона посилилась, а 24 лютого 2022-го гнійник російської антиукраїнської пропаганди прорвало.
Спостерігаючи за роботою міжнародних трибуналів, ми бачимо, що система реального захисту в них працює. Захисники проактивні, дієво відбивають неналежні докази чи слабку позицію обвинувачення. Тим більше, в таких складних для доведення справах, як геноцид у діях пропагандистів, – розповів LB.ua експерт Інституту миру та порозуміння і коаліції «Україна. П’ята ранку» Максим Єлігулашвілі.
«Вважаю, нам потрібне ефективне застосування всіх можливих судових механізмів. Інакше засудження російських розпалювачів війни виключно українськими національними судами на тому стані розслідування та подання органами прокуратури може виглядати політично вмотивованим переслідуванням.
З важливістю конкретних фігур такі справи – це ще й актуалізація провини цілої російської індустрії та великої кількості людей, які в ній працюють. Фактично ми говоримо про вину величезної пропагандистської машини в Росії. Держава РФ її збудувала. Росіяни як споживачі та популяризатори медіаконтенту підтримували.
Недостатньо підібрати певну кількість навіть наймонструозніших цитат для доведення провини в геноциді. На прикладі того самого Руандійського трибуналу треба вибудувати логіку доведення, яка підтвердить реальність втілення закликів пропагандистів і воєнних злочинів, скоєних на території України за всі ці 8 років війни.
Якими аргументами довести, що РФ «з кожної праски» розпалювала ненависть до України? Нагальне питання перед тими, хто буде відстоювати наші національні інтереси в судах різного рівня.
Саме тому на рівні коаліції «Україна. П’ята ранку» ми нині спільно з партнерами працюємо над комплексною архітектурою доведення цього злочину, адаптуючи різні стратегії та механізми».
04.11.2022
