Українська Гельсінська спілка з прав людини - одна з організацій, що фіксує воєнні злочини Росії в Україні, але одна з небагатьох, а можливо, й єдина, що формує детальну базу цих злочинів. Частина працівників спілки щодня ведуть опис подій у різних регіонах України, інші – зустрічаються з постраждалими, родичами вбитих, полонених, щоби записати їхні історії.
Редакція The Village Україна розпитала в Олександра Павліченка про найскладніші види воєнних злочинів, які фіксують його колеги, специфіку формування бази воєнних злочинів і можливість притягнути до відповідальності вище керівництво РФ.
Про дані з окупованої території
Інформацію з окупованих територій отримуємо з різних джерел. Часто це особисті контакти тих наших працівників, які не так давно евакуювалися з тих регіонів. Ми прагнемо створити максимально об’єктивну картину вчинення злочинів, амбітною ціллю є вміщення в базу не менш як 80% від усіх встановлених фактів злочинів.
Базу, яку збирають наші документатори, демонстрували представнику Міжнародного кримінального суду. Вона відкрита для консультування та використання представниками цього органу.
Ця база дає побачити зв’язок між різними типами злочинів, шукати злочинців, які вчиняли злочини в різних місцях, навіть в інших країнах, наприклад, у Сирії чи інших країнах. Ці дані, звісно, закриті, захищені. Є чимало персональної інформації, тому ми використовуємо спеціальну систему захисту.
Про найскладніші види воєнних злочинів
Найскладніші – це злочини, пов’язані із застосуванням насильства, у тому числі сексуального. У таких випадках досить важко притягнути до відповідальності виконавців, а з плином часу така можливість лише зменшується, втрачаються докази. Крім того, постраждалі перебувають у складному психологічному стані, не мають особливого бажання повідомляти про такі випадки поліції. Досить складно зібрати матеріал і докази про те, що відбувалося п’ять-шість місяців тому. Це – стигматизований злочин, і мало хто хоче визначати себе жертвою таких злочинів.
Інколи, коли ми отримуємо інформацію про можливі факти подібних злочинів, скеровуємо поліцію до ймовірних потерпілих, а вони не підтверджують факти можливого сексуального насильства. Це пов’язано як із незахищеністю жертви, так і з відсутністю в неї мотивації повідомляти про злочин, переживати повторно цей злочин.
Інколи, коли ми отримуємо інформацію про можливі факти подібних злочинів, скеровуємо поліцію до ймовірних потерпілих, а вони не підтверджують факти можливого сексуального насильства. Це пов’язано як із незахищеністю жертви, так і з відсутністю в неї мотивації повідомляти про злочин, переживати повторно цей злочин.
Мала би працювати система ефективної фізичної та психологічної реабілітації таких жертв, тоді б це дало змогу знайти більше прихованих фактів подібних злочинів і побачити об’єктивну картину. Однак час минає, з його плином шанси встановити такі факти втрачаються.
Найбільше нам повідомляють про руйнування майна внаслідок обстрілів. Як правило, ми допомагаємо з реєстрацією кримінального провадження, що дає змогу отримати людині статус потерпілої, тож вона може розраховувати в майбутньому на відшкодування. Складніше, звісно, на непідконтрольній території, коли люди, чиє майно зруйноване, не можуть належним чином зафіксувати факт руйнування.